Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 19.12.2017, 01:02

Червонополянська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Категорії розділу
Інформатика [3]
Початкова школа [6]
Хімія - біологія [0]
Математика [1]
Трудове навчання [2]
Креслення [1]
Образотворче мистецтво [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Блог

Головна » 2016 » Січень » 26 » 4 клас Вірші українських поєтів
12:10
4 клас Вірші українських поєтів

Над Дніпровою сагою

Над Дніпровою сагою
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
Зчервоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворовікоріньмиє.
Стоїтьстарий, похилився,
Мовкозак той зажурився.

Що без долі, без роди?ни
Та без вірноїдружини,
І дружини і надії
В самотиніпосивіє!

Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпровіскупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю. —

А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мовдівчаточкаіз гаю
Вихожаючи, співають;

Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та співають.

Шевченко Тарас

Ой стрічечка до стрічечки

Ой стрічечка до стрічечки
Мережаю три ніченьки,
Мережаю, вишиваю,
У неділю погуляю.

Ойплахотка-червчаточка,
Дивуйтеся, дівчаточка,
Дивуйтеся, парубки,
Запорозькікозаки.

Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
А з іншимивінчайтеся.
Подавані рушники...
Отаке-то козаки!

Шевченко Тарас

                          Підем, станем підтополі    

Підем, станем підтополі.
Все летять, летятьграки...
І танцюєдощик в полі,
В боки взявшись,— ічякий!

Дощиккаже: — А я бризну! —
Кажельон: — А я росту! —
Дітикажуть: — МиВітчизну
Нашу любимо святу!

ТичинаПавло

 

Де найкраще місце на землі

Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
— Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкращемісце наземлі? —
Сонцеусміхнулосяздаля:
— Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродивсяти!
Виростай, дитино, й пам'ятай:
Батьківщина — то найкращий край!

ПавличкоДмитро

 

ЛюбітьУкраїну

ЛюбітьУкраїну, як сонце, любіть,
як вітер, як трави, як води...
В годину щасливу і в радостімить,
любітьу годину негоди.

ЛюбітьУкраїну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу пвічно живу і нову
і мовуїїсолов’їну.
Міжбратніхнародів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками...
ЛюбітьУкраїнувсімсерцемсвоїм
і всімисвоїмиділами

.СосюраВолодимир

 

Мрії

Ще не був я у столиці.
Мчать без мене поїзди...
А дорога так і сниться —
лиш на Київ, лиштуди!..

Київ з Львовом - брат із братом.
Я це знаю, тимгорджусь.
Я про Київчувбагато,
а в мандрівку не зберусь!..

І не бачуперепони,
у дорогу й нині б встиг!
Зновматуся заборонить,
скаже: «Трішкипідрости...»

ХоросницькаМарія

 

Пісенька-весняночка

Лугом поміжквітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цюпісеньку голосну
Про гарячесонечко, про весну.
Батьківщиносонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мовквіточка, в висоту.
Лугом поміжквітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
І лунаєпісенькаскрізь моя:
Батьківщинусонячну славлю я!

КомпанієцьЛідія

 

Добриденьтобі, Україно моя!

Струмоксеред гаю, як стрічечка.
На квітціметелик, мовсвічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добриденьтобі, Україно моя!

СингаївськийМикола

 

Равлик

Лізе, лізеравлик по моріжку,
виставляєравликдовгініжки.

А на спині в равликахатинка.
Заболитьу тебе, равлик, спинка!

Ні, не важкоравлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.

Та зате, як поручнебезпека,
равликудодому недалеко:

в черепашку зразу можевлізти – 
і вжепташціравлика не з′їсти!

Забіла Наталя

 

Черепаха

На грядці, де росте редиска,
сидитьякийсь незнаний звір:
на спині в ньогочорна миска
і ніжкивисунулись з дір.

Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшласюди?
Ойчерепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!

Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
тибудешлізтидвідоби!...

А ми цючорнубоягузку,
що вся сховаласьпід щитом,
мерщійзагорнемо у хустку
і понесемовсі гуртом.

І примчимоєдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отутспокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи!

Забіла Наталя

Заєць

Заєцьмаєдвоєвух.
Як одним вінрухає,
Другим слухаєвітрець,
Що за полем дмухає.

Одним вухомчуєспів
Мишіпідкопицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з рушницею.

Так пасетьсявінсобі
Врунами зеленими,
Так працюєцілий день
Вухами-антенами.

А коли настаненіч,
Спатонькивкладається – 
Одневухо стеле він,
Другим накривається.

ПавличкоДмитро

Білка

Хвіст трубою, спритнініжки - 
Плигізгілки на сучок! 
Носить білочкагорішки 
В золотийсвій сундучок. 

В неїочі, мовгорішки, 
Кожушинкахутряна, 
Гострівушка, начеріжки, 
У дупліживе вона.

Бойко Григорій

Про ведмедя

Ведмедиктовстун
Усвоємуліску
За літоз’їдав
Десять бочок медку.

Та стали в ласунчика
Зубиболіть.
Реве нашведмедик,
Ночами не спить.

Не всидить на місці,
Не їсть і не п’є…
Тут з дерева дятел
Порадудає:

— Щобзубиболіть
Перестали у тебе,
Щодня полоскать
Шавлієюїх треба…

Одужавведмедик.
Для хворихзубів
Вгородісвоїм
Шавлію посадив.

Бойко Григорій

Краватка для жирафа

Коли б заманулосьраптово
жирафу
пошитикраватку,
то, певне, кравці
повиннібули б залізати
на шафу,
тримаючи метр у руці —
щобшиюобмірять
жирафу.

Була б та краватка,
як десять краваток,
а може,— як двадцять,
а може,— як сто,.

І, певне, носити
краватку жирафа
крімнього
не змігбиніхто.

А з краму,
щойшовбийому
на краватку,
я змігбипошити для себе
піджак,
та, може б,
іще й на підкладку
лишилось бикраму!
Отак.

Тож слава жирафам!
Спасибі жирафам
за те,
що не носятькраваток вони,
бокраму б тоді на піджак —
не дістати!
Носив би ятільки
штани...

КостецькийАнатолій

Двікиці-сестриці

Двікиці-сестриці,
Зеленіочиці,
Двікиці-сестриці
Схотіливодиці.

Коритостареньке
Стоїтьбіляхати,
На ньомулюбенько
Сидятьголуб'ята.

Двікиці-сестриці
Про воду й забули,
Двікиці-сестриці
Поживу зачули.

У них оченята
Горять, мовжаринки:
— Смачніголуб'ята,
Аж котиться слинка! —

Плигнули... Та птицям
Вдалосязлетіти,
А киці-сестриці
Упали в корито.

В холоднійводиці
Нявчатькошенята...
Що, киці-сестриці, 
Смачніголуб'ята?!

Бойко Григорій

 

Вірш хатка

В цьомувіршикунікого
щенемає
Ну й дива!..
Нумо, зайчика прудкого
ми покличемо до нас.

Раз!
І мчитьзайчиськосірий.
Два!
І щеодин біжить.
А за ним —
і три, й чотири,
а за тими —
п'ять і шість.

Ой, дивися —
сім і вісім!
Скільки ж там вас?
Ого-го!
Ви ж не вміститесь
увіршик,
визламаєтейого.

Стійте, зайчики,
чекайте —
це ж бовіршик,
а не хатка!..

Та зайчисьок —
більше й більше.
Їх уже не зупинить...
Затремтів
маленькийвіршик,
захитався —
і за мить
всійого рядки розпались.
Тільки зайчики зостались.

КостецькийАнатолій

Буває все


На світі —
все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буваєзливанавіть
тоді,
як сонцесвітить.

Бува,
щовтратятьколір
всіквіти у саду...
Лиш небуваніколи,
щоб друг тебе
забув.

А як забудераптом
тебе твій друг —
то що ж:
ніякийвін не справжній,
а просто так —
ніщо!..

КостецькийАнатолій

Про друга

Твій друг
тобівіддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і ґудзик, і літак,
та не за щось —
а просто так.

І збільшувальнескельце,
найкраще у дворі,
твій друг
зіщиримсерцем
тобівіддасть — бери!

І тинічого не жалій —
ніколи і нітрохи!
І навіть
м'ячфутбольнийсвій
віддай, як друг попросить.

І посміхнеться друг тобі —
аж схочетьсяспівати.
І типодумаєштоді:
«Як-гарно — дарувати!..»

КостецькийАнатолій

Утрьох

Славкові, що з квартири сорок,
велосипед купили вчора.

Він зразу
в двірйого потяг,
прудкого та дзвінкого,
все хизувався ним,
та нас
не підпускав до нього.

Просила Іра:
— Славчик, дай
проїду до паркану! —
А вінІрині:
— Не займай,
бо дам —
так враз одстанеш!

Просив Юрко:
— Ну дай хоч раз
проїдуметрівдвісті! —
А вінЮркові:
— Ач, який!
Свого купи та їзди!

І я просив.
Та він:
— Моє! —
І нам кататись
не дає...

Ну й що?
Нехай!
А ми зате
утрьох в кіно ходили,
утрьох у нашомудворі
співалискількисили,
а потімграли у квача,
аж покивечір не почавсь.

А щоСлавко?
Вінсам-один
сидів з велосипедом
і вжекататись
не хотів...

Отакйому і треба!
Хайтрошечки
позаздрить —
хай виправиться
завтра!

КостецькийАнатолій

Вірші українських поетів

 

Тарас Шевченко

 Сонцегріє,вітервіє

З поля на долину,

Над водою гне вербою

Червону калину;

На калиніодиноке

Гніздечкогойдає,–

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає.

 

 

Леся Українка

УЖЕ ВЕСНЯНЕ СОНЦЕ ПРИПІКАЄ

 Уже весняне сонце припікає,

вже й сон-трава перецвітати стала.

От-от зозулька маслечко сколотить,

в червоні черевички убереться

і людям одмірятиме літа.

Вже з вирію поприлітали гості.

Он жовтими пушинками вже плавлють

на чистім плесі каченятка дикі.

 

 

ОленаПчілка

ЦІКАВА КАЗОЧКА

(Безконечна)

 – БувсобідідНетяжка,

Була у нього синя сермяжка,

На голові шапочка,

На спинілаточка.

– Чи хороша моя казочка?

– Хороша,– відповідає слухач.

– І тикажеш «хороша»,

І я кажу «хороша». 

 

БувсобідідНетяжка,

Була у нього синя сермяжка,

На голові шапочка,

На спинілаточка.

– Чи хороша моя казочка?

– Погана!

– І ти кажеш «погана»,

і я кажу «погана».

 

БувсобідідНетяжка,

Була у нього синя сермяжка,

На голові шапочка,

На спинілаточка.

– Чи хороша моя казочка?

– Відчепись!

– І ти кажеш «відчепись»,

І я кажу «відчепись».

 

БувсобідідНетяжка,

Була у нього синя сермяжка,

На голові шапочка,

На спинілаточка.

– Чи хороша моя казочка?

«Слухаюча голова» мовчить.

– І тимовчиш, і я мовчу. 

 

І так далі спочатку.

 

 

 

Тамара Коломієць

ОЛІВЦІ

 Є дверцята у пеналі

Дивовижні, небувалі:

Як відчиняться вони,

То з самої глибини

Вибігають молодці –

Кольорові олівці.

Починають пустувати,

На папері малювати:

Синій – жабку,

Жовтий – курку,

А зелений – кицьку Мурку,

А червоний – слоненя,

А коричневий – коня,

Довгогривого, гнідого...

Тут зелений зирк на нього:

– Що таке? Ану покинь!

Некрасивий в тебе кінь!

Бач, яка у мене Мурка,

Синя жабка,

Жовта курка,

І червоне слоненя!..

Ми поправимо коня –

Зробив гриву золотисту,

Помережане сідло,

Щоб усе було барвисте,

Як веселка, щоб цвіло!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анатолій Костецький

КВІТКОВІ СНИ

 Кожній квітці навесні

кольорові сняться сни:

кульбабі сняться жовті,

тюльпанові – червоні,

і дуже-дуже голубі

дзвіночку лісовому.

Бузку бузкові сняться сни,

волошці – волошкові,

ромашці – срібні від роси,

фіалці – фіалкові.

 

 

В. Тименко

 Любить Пензлик мій до свята

Собі чубчик фарбувати.

Він у райдугу пірнає

Кожний колір називає:

Це червоний, жар неначе,

Це оранжевий, гарячий.

Жовтий – як пшениця в полі.

Мов трава – зелений колір.

Голубий – як у краплині.

А наступний колір – синій.

Синій колір – ніби річка.   

Фіолетовий – як нічка.

Скільки всього кольорів

Назвав Пензлик дітворі?

 

 

Тамара Коломієць

НЕБИЛИЦЯ
Що? У зиминапорозі

Цвітуть маки на морозі?

А у літа на печі

Замерзаютькалачі?

А у весни коло поля

Листя скинула тополя?

А в осені коло стежки

Вбралась верба у сережки?

А ми стали коло хати

Та й не можем розібрати:

– Кому ітирибу пасти?

– Кому воду в копи класти?

– Кому піскимолотити?

– Кому снігиволочити?

 

 

 

 

 

 

Марійка Підгірянка

БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ

 

Скажу, дітки, вам казку:

Приніс зайчик дров в'язку,

Поколов їх дрібненько,

Зварив юшку швиденько.

 

Юшка була солодка –

Моя казка коротка.

 

Скажу, дітки, і другу:

Прибіг котик із лугу,

Ліг, собі серед печі,

Муркотів дивні речі.

 

Дасте бубликів в'язку –

Докажу вам ту казку.

 

Ще б і третю сказала:

Мушка в хаті літала,

У сметану влетіла,

Вийти звідти не вміла.

 

Далі – далі не можна,

Бо це казка тривожна.

 

Ба, ще й знаю четверту:

Був горобчик упертий,

Дзьобав скирту він спритно:

– Змолочу усе жито!

 

Чи змолотить – не знати,

Доведеться чекати.

 

Ще послухайте й п'яту:

Вбіг хлопчина в кімнату,

У болоті по вуха,

Бо він мами не слуха.

 

А що далі – не знаю,

Хіба маму спитаю.

 

Скажу шосту вам завтра,

Сьому й восьму позавтра,

У суботу дев'яту,

А в неділю десяту.

 

Певно, будете раді

Казочок цих громаді.

 

 

Леонід Глібов

ХИМЕРНИЙ МАЛЕНЬКИЙ

 

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький

Коханчик удавсь;

У тісто прибрався,

Чимсь смачним напхався,

В окропі купавсь.

На смак уродився,

Ще й маслом умився,

В макітрі скакав...

Недовго нажився,

У дірку скотився,

Круть-верть – та й пропав.

Хотів був догнати –

Шкода шкандибати:

Лови не лови!

А як його звати –

Лінуюсь сказати,

А нуте лиш ви!

«То ж, діду коханий,–

Вареник гречаний!»

Кричить дітвора.

Чому не вгадати!

Не бігать шукати

Такого добра.

 

 

***

Що за звір у тиху нічку

Понанизує кислички

На свою колючу спину,

І несе собі в хатину,

Щоб ген-ген біля річки,

Де берізки та дуби…

А на ньому піджачок,

Тканий з гострих гілочок,

Звір відомий…

 (Їжачок)

 

 

Наталя Забіла

СТОЯЛА СОБІ ХАТКА

 Стояла собі хатка – 
Дірявий чобіток. 
А в ній жила бабуся, 
Що мала сто діток.

Така була сімеєчка, 
Сімеєчка мала! 
Ніяк із нею впоратись 
Бабуся не могла.

Пішла бабуся на город 
По моркву й буряки, 
Пішла вона до пекаря 
По хліб та пиріжки.

А сто дітей – не ледарі, 
Пішли збирати хмиз. 
Усі взяли по гілочці 
Й набрали цілий віз.

Води взяли по крапельці – 
І повний казанок! 
І наварила борщику 
Бабуся й сто діток.

А потім сто цеглинок 
Вони принесли вмить, 
І склали з них будинок, 
І стали в ньому жить.

А потім сто зернинок 
Поклали в землю в ряд. 
І виросли з них квіти, 
І став квітучий сад!

А якби та бабуся 
Не мала сто діток, 
Була б і досі хатка – 
Дірявий чобіток!

 

Ганна Чубач

ПОВЕРНУЛИСЯ ГУСОНЬКИ РАНО…

 Повернулися гусоньки рано,

А земля

Ще у біле убрана.

Повернулися гуси додому,

Принесли

З моря краплю солону.

Посідали

І мовчки голосять –

Позмерзали

У ніженьки босі.

 

Ой ви гуси,

Гусяточка сірі,

Чом так рано

Сюди прилетіли?

 

Гуси низько

Голівоньки хилять.

Гуси тихо

У відповідь квилять:

«Як журитися

В краї чужому,

Краще мерзнуть

У рідному домі».

 

 

 

Володимир Самійленко

З ВЕСНЯНИХ ПІСЕНЬ 

Веселиться земля,

Зеленіють поля,

Розвилися гаї і дуброви;

Соловейко в садку

Тьохка пісню дзвінку;

Од квіток дух несеться чудовий.

А повітря легке

І проміння палке

В серці мрії роєм підіймають;

І мов сила нова

У грудях прибува,

І в душі якісь співи лунають.

Все збудилось од сну,

Зустрічає весну...

І розкішна природа Вкраїни

У величній красі

Вабить погляди всі,

Наче личко вродливе дівчини.

 

 Наталя Забіла

ЛІЧИЛОЧКА

 Одна маленька дівчинка

пішла гуляти в сад.

Там дві зелені яблуньки

край тину стали вряд.

 

Під вітами три квітоньки,

чотири будяки.

Над ними п'ять метеликів

ведуть свої танки.

 

Шість коників змагаються –

хто вище всіх плигне?

А сім пташок цвірінькають,

вітаючи мене.

 

До тину між деревами

драбину я припну,

угору по драбиночці

аж вісім раз ступну.

 

У мене дев'ять друзів є,

покличу їх мерщій

і десять стиглих яблучок

складу у кошик свій.

 

Смачних рум'яних яблучок

нам вистачить усім:

я друзям дам по одному,

сама десяте з'їм.

Категорія: Початкова школа | Переглядів: 164 | Додав: Ivan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Січень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Copyright MyCorp © 2017
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz